Суббота, 18.05.2024, 13:13
Приветствую Вас Гость | RSS

Международный проект СКОЛТ

Категории раздела
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 20
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Разное

Олигархизация власти – прямой путь превращения в колонию

Проте, у даному випадку, перед нами постає питання: яким чином подібна система організації влади змогла протриматися довгий час без значних суспільних заворушень?

Очевидно, що тривалий час українська олігархія розігрувала непогану гру, зміст якої полягав у створенні віртуальної політики. За часів Кучми суспільство лякали "привидом комунізму", далі настав час проекту "Схід і Захід", під час реалізації якого відбувалося протиставлення однаково пограбованих владою мешканців різних регіонів України.

Проте зараз, коли відбулася повна консолідація влади, коли олігархічні політичні проекти один за одним втрачають свій "ідеологічний лоск", а рівень зневіри населення у політиці доходить до максимальних меж, олігархічний режим (поки що непомітно для широкого загалу, але від цього не менш виразніше) починає втрачати базу для свого існування.

Маски скинуті і тепер ми вже не можемо сприймати політичну боротьбу так само, як раніше, побачивши не один десяток перефарбовувань та зміни "політичної орієнтації".

Сотні перебіжчиків та ренегатів, на яких така багата українська політика, показали, що вся їх удавана гра у владу та опозицію, усі ці численні "бризкання слиною" на публічних ефірах у Шустера та Кисельова були лише грою - і грою явно не Шекспірівського масштабу.

А в реальності ми маємо абсолютно інше. На практиці усі уряди послідовно заганяють Україну у кабалу до МВФ, приватизують державну власність, перерозподіляють ресурси. Податковий кодекс, підвищення пенсійного віку, зростання тарифів - от реальна конституція України.

Українські підприємці вже не мають жодних ілюзій по відношенню до власної держави. Очевидно, що коли справа торкнеться інших соціальних груп безпосередньо, то і вони почнуть дещо по-іншому відчувати ситуацію.

Найцікавіше у даному випадку те, що у суспільстві відсутня помітна соціальна база наявного режиму. Очевидно, що будь-яка влада має спиратися на певні соціальні групи, організації, прошарки.

Опорою демократії є середній клас. Військова диктатура спирається на потужну армію. Тоталітаризм - на потужні партійні структури. Азійський авторитаризм - на кланово-родинну та етнічну структуру суспільства.

У чому соціальна база українського олігархічного режиму? Насправді, у класичному розумінні вона відсутня. Дивлячись на стан українського війська або силових структур розумієш, що далеко не на них у разі чого думають спиратися представники влади.

Обізнані у реальному стані справ у політичних партіях України (у тому числі правлячих) чітко усвідомлюють, що ніякою опорою режиму вони бути не можуть. Тим більше не є такою опорою влади бюрократія, яка, звичайно, обслуговує режим але навряд чи буде щось робити для його утримання.

Водночас, очевидно, що зростання соціальних суперечностей в Україні може продовжуватися і призвести, у кінцевому рахунку, до непередбачуваних наслідків. Хто тоді захищатиме пануючий суспільно-політичний лад?

Очевидно, відповідь на це питання слід шукати не в Україні, а за її межами.

Сама сутність олігархічного режиму полягає в тому, що рано чи пізно він призводить до втрати суверенітету (навіть примарного). Національна держава олігархії не потрібна - потрібні лише гарантії непорушності власності.

Водночас, суспільна нестабільність, яку породжує олігархічна влада, може бути загрозою для капіталів та їх власників. І тоді останні вирушають на поклон до іноземної сили, котра допоможе втримати у державі статус-кво.

Як правило, це означає поступки у суверенітеті, але дозволяє олігархії відчувати себе значно спокійніше у "світовій сім'ї братніх олігархій".

Історія Латиноамериканських країн новітнього часу цілком підтверджує цю тезу. Режими місцевих олігархів-латифундистів в кінцевому рахунку забезпечували власну стабільність через передачу іноземцям ключових ресурсів та проведення зовнішньої політики у руслі "Старшого Брату". І рано чи пізно постає питання: хто править, уряд чи, приміром, МВФ?

Олігархія - це завжди втрата суверенітету. Або в Україні зміниться форма організації влади, або ця форма організації влади ліквідує Україну.

 
Петро Олещук, для УП

Для того, чтобы добавлять комментарии, необходимо Авторизоваться.
IP: 78.159.37.---
Химера _ 04.08.2010 23:17
abas:

Так чому ж ти гальмуєш, великий аналітику? давай свої "маляви", а ми обміркуєм.
IP: 178.92.85.---
Юрко НОТОЦО _ 04.08.2010 23:09
Вообщем статья больше похожа на размышления автора, основанное на его политических предпочтениях, а не на настоящую каргументированную критику!
IP: 95.134.37.---
abas _ 04.08.2010 23:08
на рідкість ніякий матеріал на шпальтах УП! Т.з. "інформційне забруднення"... Ні базису, ні професійного критичного аналізу, ні фактури, ні цільних, аргументованих висновків... У народі кажуть ".....днув, як віл у калюжу". Найкраще у матеріалі - фотка.

Категория: Разное | Добавил: Интеграл (04.08.2010)
Просмотров: 554 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Поиск

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтов - uCoz